15:25 Консультації від ПЗУ | |
| Наркоманія в Україні, на думкку спеціалістів, давно набула вигляду епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики, офіційно становить близько 100 000. Реальна цифра, за оцінками МВС, у 10–12 разів більше, і може скласти 600–800 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять нових жертв. За даними Інтерполу, в країні зареєстровано близько 70 тисяч розповсюджувачів наркотиків. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13–15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9–13 років. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків складає 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Є багато причин, які змушують людину за допомогою наркотиків шукати "кращого життя”, але це життя без майбутнього. З чого все почалось Досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. Початкове вживання наркотиків було пов’язане з релігійними та побутовими звичаями. Наркотики почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів. Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку є згадка в історії, був мак. Ще п’ять тисяч років тому його використовували шумери, які жили на землях Нижньої Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які були знайдені через століття в Ниппурі, залишились рекомендації приготування та вживання опіуму. Про гашиш, як ліки від кашлю та проносу, говориться у 2737 році до нашої ери в лікувальнику китайського імператора Шен-Нуна. У стародавньому Китаї гашиш використовувався як знеболювальний засіб при хірургічних операціях, і в Індії він також використовувався як ліки. В Старому світі, а саме в Індії, вживали галюциногенні гриби під час храмових свят. Масове вживання наркотиків у Європі почалось у ХІХ столітті. Швейцарському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кислоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання наркотиків у розмірах, котрі до цього не мали прецеденту в історії людства. У ХХ столітті з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія отримала нове вимірювання – масовість та епідемічне розповсюдження. Наркоманія перестала бути проблемою однієї особистості, а стала соціальною проблемою. Вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію непохитного зростання, а її шкідливі наслідки різноманітні як для наркоманів, так і для суспільства загалом. Психічна та фізична залежність Психічна залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняють. Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього наркотику. Врешті-решт, він стає необхідною умовою нормального стану особистості. У випадку відсутності наркотику людина катується, і щоб виправити настрій або покращити стан, наркоман намагається знайти його за будь-яку ціну. Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами, пов’язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути єдиними. Фізична залежність – це стан адаптації, який проявляється в сильних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище знаходиться в безпосередньому зв’язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину. Класичною ознакою виникнення фізичної залежності є поява абстинентного синдрому, який свідчить про "наркотичний голод”. Цей стан полегшується або зникає після введення того самого наркотику або речовини, яка має такі ж самі психофармакологічні властивості. Толерантність є адаптаційним станом, проявляється у зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику або виникнення потреби у збільшенні дози для досягнення ефекту, котрий раніше досягався. Для деяких наркотиків – препаратів опіуму, амфетаміну – толерантність проявляється дуже швидко. У випадку вживання препарату опіуму після деякого періоду абстиненції толерантність часто може раптово зникати, а це дуже небезпечно для наркоманів, наприклад, після лікування в клініці. Не знаючи про те, що його толерантність знизилась, він знову починає приймати опіум у звичних для себе дозах. Досить часто це призводить до трагічних наслідків. Що ж таке наркотик? Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись – НЕМОЖЛИВО. Наркотики та їх ефекти З точки зору психофармакологічного впливу, наркотики можна розподілити на три великі групи: • наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати); • наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш); • наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін). Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін’єкцій. Після уколу наступає фізичне оніміння та спокій, стан характеризується повним розслабленням. Функція інтелекту наближається до нуля. Ці ефекти опіуму притягують напружених, емоційно-незрілих людей, які намагаються штучно розслабитись та досягти стану спокою. Через розвиток толерантності постійно необхідно збільшувати дози. Не дивлячись на те, що приємні ефекти слабшають, наркоман уже не може відмовитись від наркотику. Він приймає наркотик не для задоволення, а прагне уникнути абстинентної кризи. Деякі автори стверджують, що для виникнення фізичної залежності достатньо десяти днів безперервного вживання опіуму у випадку, якщо в людини присутня виражена схильність. А після двадцяти днів уживання залежність виникає в 100 % випадків. Слід відмітити, що лікування опіоманії дуже складне, а відсоток вилікуваних наркоманів найнижчий. Найбільш частими ускладненнями хронічного зловживання опіумом є: опіумна гарячка, вірусне запалення печінки, гнійні інфекції шкіри та тканин, запалення та затвердіння вен. Морфін – найбільш відомий алкалоїд опіуму, виділений в 1805 році. Наркомани найчастіше приймають морфін шляхом ін’єкцій. Досить частим ускладненням при прийомі морфіну є смерть через передозування препарату, а також підвищену чутливість до нього. Морфін є наркотиком, до якого дуже швидко звикають. Уже через декілька днів постійного вживання препарату формується залежність. Героїн є напівсинтетичним похідним морфіну, вперше отриманим у 1898 році. Героїн у 20–25 разів сильніший за морфін і в два рази сильніший у плані звикання. Героїн сам по собі має слабку фармакологічну дію, але він дуже швидко перетворюється у мозку в морфін. Чистий морфін не в змозі у великих кількостях потрапити в головний мозок, у той час як молекули героїну без перешкод потрапляють в мозкову тканину і тут трансформуються в молекули морфіну. Героїн є наркотиком, який найшвидше викликає звикання. Вже через пару днів може виникнути сильна фізична залежність. Хронічне вживання героїну знижує апетит і призводить до виснаження та зниження опору організму інфекціям. Нестерильні шприци призводять до запалення вен, інфекційного та вірусного запалення печінки, також можливе запалення легень. Навіть відносно невеликі дози героїну можуть стати причиною смерті наркомана внаслідок набряку легень та шоку. Серед осіб, які вживають героїн, часто виникає стан із думками про самогубство. Метадон є синтетичним знеболювальним засобом, який був відкритий у Німеччині під час другої світової війни. При передозуванні смерть настає внаслідок ослаблення функції дихання. Метадон є препаратом-замінником у лікуванні опіоманії. Перебіг опіумного абстинентного синдрому проходить у декілька фаз: • У першій фазі проявляються ознаки психічної залежності: бажання якомога швидкого прийому наркотику, поганий настрій і психічна напруга. До них додаються: розширення зіниць, позіхання, чхання, "гусяча шкіра”, очі сльозяться. Апетит зникає, наркоман не може заснути. • Друга фаза супроводжується судомами, приступами пітливості та слабкості, а також більш вираженою "гусячою шкірою”. У м’язах спини, рук та ніг з’являються неприємні відчуття при збільшенні м’язової напруги. • Третя фаза характеризується м’язовими болями. Наркоман не може всидіти на одному місці, він знаходиться в постійному русі: встає, ходить з кутка в куток, знову сідає, знову встає. Наркоман весь час жаліється на погане самопочуття і вимагає наркотик. • Четверта фаза супроводжується усіма симптомами попередніх фаз, але до них додаються ще й порушення травлення з болями в животі. У наркомана трусяться руки, зіниці сильно розширені, з носа виділяється слиз, часто підвищується температура тіла. Виникають блювання та пронос, які супроводжуються гострими судомами в животі. Через 5–7 діб ці явища поступово зникають. Коли закінчується гостра фаза, яка триває 7–10 днів, наркоман ще довго може жалітися на загальну слабкість, безсоння, болі в м’язах та суглобах, на те, що відчуває себе розбитими, йому нічого не хочеться робити, його ніщо не цікавить, не приємне життя. Часто наркозалежні зриваються і продовжують вживати наркотики. Барбітуратами називають ліки, які є похідними барбітуратової кислоти. Усі вони викликають пригнічення мозкових центрів, які контролюють вищу нервову діяльність. Їх використовують від безсоння чи як заспокійливе. При високих дозах вживання барбітуратів людина може впасти в довгострокову сплячку або навіть померти від паралічу дихального центру. У більшості випадків толерантність до барбітуратів розвивається швидко. При отруєнні організму барбітуратами наркоман більше хворий психічно та емоційно збуджений, у нього порушена координація рухів та підвищена схильність до епілептичних припадків, які проявляються у фазі абстиненції. До найбільш важких ускладнень відносяться: раптове падіння артеріального тиску, яке супроводжується втратою свідомості; судоми, які нагадують епілепсію. Досить часто виникає порушення свідомості у формі галюцинацій та марень. Періоди психозу можуть супроводжуватись манією переслідування, через яку наркоман впадає в паніку і стає небезпечним для оточуючих і для самого себе. Психостимулятори збуджують розумову та фізичну активність. Найбільш багаточисельною групою серед психостимулюючих засобів є амфетаміни. Перші амфетаміни були отримані в 1920 році. Вживання амфетаміну швидко призводить до психічної залежності. У наркомана з часом розвиваються параноїдальні зміни особистості. Він всіх у всьому підозрює. Такі особистості постійно бояться міліції і в кожній людині бачать переодягненого міліціонера. Вони можуть стати небезпечними для суспільства через те, що, захищаючись від уявної небезпеки, можуть переходити в атаку. При наркотичному голоді можуть мати місце думки про самогубство та конкретні кроки в цьому напрямі. Кокаїн є алкалоїдом, який міститься в листі південноамериканської рослини – коки. Довгострокове використання наркотику шляхом вдихання в ніс може призвести до перфорації носової перегородки. Уколи кокаїну дуже подразнюють шкіру. Вени, в які вводиться кокаїн, швидко мертвіють. Психічна залежність від кокаїну виражена досить сильно. Постійне і часте вживання кокаїну викликає параною, марення, галюцинації та манію переслідування. Психічні порушення можуть перейти в психоз, який супроводжується галюцинаціями, коли оточуюча обстановка набуває мініатюрних розмірів. Наркомани з багаторічним стажем можуть відчувати галюцинаторний невидимий дотик. Також їм може здаватися, що у них з-під шкіри вилізають різні комахи ("кокаїновий клоп”), від яких вони намагаються захиститися, розтинаючи ножем шкіру, щоб комахи змогли вилізти. Окрім того, можуть виникнути порушення травлення (нудота, відсутність апетиту), виснаження, безсоння, тремтіння тіла і кінцівок, конвульсії. Галюциногенні наркотики пропонують бачення зовсім іншого світу, іншої реальності, яка існує незалежно від нас. Іноді цей, інший, світ притягує настільки, що той, хто пізнає його хоч раз, уже не хоче повертатися або бажає бувати в цьому ілюзорному світі якомога частіше. Саме в цьому приховується найбільша небезпека безконтрольного застосування галюциногенних наркотиків. Марихуана є наркотиком рослинного походження. Більшість курців марихуани після вживання наркотику спочатку відчувають короткочасний страх та неприємну напругу, яка швидко змінюється гарним настроєм та ейфорією. Підвищення дози марихуани викликає серйозні зміни в емоційній сфері: послаблення уваги, порушення пам’яті, помилкове некритичне ставлення до свого стану. Окрім того, можуть проявлятися галюцинації та різні фобії. Марихуана, яка сама по собі не викликає несприятливих змін в організмі та фізичної залежності, є ВІДПРАВНОЮ КРАПКОЮ для вживання більш сильніших наркотиків. Приблизно такими ж за дією, як марихуана, є гашиш та коноплі. Діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25) є найбільш відомим, найбільш вивченим і одночасно найбільш уживаним психоделічним наркотиком. Перші відчуття бувають, як правило, приємними. У людини виникає почуття очікування чогось надзвичайного. Потім починають проявлятися симптоми збудження нервової системи, виникає почуття необґрунтованого страху, тіло починає тремтіти, людину нудить. Ці явища часто супроводжуються запамороченням та серцебиттям. Зіниці дуже розширені, і часто для полегшення світлобоязні людині необхідно навіть уночі носити темні окуляри. Спостерігається зміна стану свідомості, яка триває декілька годин після прийому ЛСД, і багаті галюцинаторні переживання. Люди під дією наркотику можуть відчувати себе тваринами чи неживими матеріальними об’єктами. Відомі випадки смерті людей, які знаходячись під дією ЛСД, були впевнені, що можуть одним пальцем зупинити автомобіль. Однією з найбільш несприятливих реакцій є те, що людина одночасно відчуває дві однаково сильні, але протилежні емоції, наприклад, любов та ненависть. Людина в такому стані впадає в паніку, що робить можливими агресивні реакції. Спонтанне повторення психоделічної зміни свідомості може наступити через декілька тижнів або й місяців після припинення вживання наркотику. У цьому стані людина може закінчити життя самогубством або застосувати насильство по відношенню до інших. Людина і наркотик Процес звикання до наркотику та іншого способу життя розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на якій людина стає наркоманом. Але, навіть не зважаючи на термін появи залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін. Всі його дії направлені на те, щоб дістати наркотики, які стають єдиною річчю на світі, що здатна принести задоволення. Сім’я, друзі, робота, навчання, їжа, секс, здоров’я – все це відходить на другий план. Немає такої жертви, яку не можна було б принести заради наркотику. Для наркомана ніщо не може бути краще за наркотичний "кайф” і ніщо не може бути страшніше за «ломку». Наркоман здатний на вбивство, крадіжку, зраду заради мінімальної дози наркотику. Наркоманія – це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці. Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70% – це наркомани). Це обумовлено як фактором введення наркотиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, у тому числі – сексуальній. Найчастіше наркотик пробують з цікавості, через легковажність, копіювання когось, а іноді до вживання наркотиків привчають більш "досвідчені друзі”. Існують й інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Наркоманія поширюється за законами епідемії: хворий на наркоманію притягує до себе все нових і нових людей. Ті, хто вживає наркотики, без них уже обійтись не можуть і дози вживання з кожним днем все збільшують. Наркоман стає рабом цієї звички. Розповсюджувачі спочатку пропонують наркотики безкоштовно, поки людина не стає залежною. Потім у неї починають брати гроші й досить великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин. Торгівля наркотиками дає величезні прибутки, хоча й карається законом. У наркоманів народжуються діти з тяжкими фізичними та психічними вадами. Зовнішній вигляд наркоманів далекий від привабливості: сіре обличчя, суха шкіра, волосся та зуби випадають. У них значно послаблена пам’ять, вони не в змозі запам’ятати прочитане. Наркоманія – це не проведення вільного часу в товаристві друзів, а небезпечна хвороба. І далеко не кожному вдається її перемогти. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |